шум

I -у, ч.

1) Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання. || Безладне звучання багатьох голосів; гомін, галас. || Різноманітні звуки якогось населеного пункту.

2) лінгв. Звук, який утворюється в порожнині рота без участі голосу, під час проходження повітряного струменя через перешкоди в мовному апараті.

3) тех., мед. Звук з неясно вираженою тональністю. Шум у моторі.

••

Дискре́тний шум — шум однієї частоти.

Серце́вий шум — шум, що виникає в порожнинах серця і в надклапанному відділі висхідної частини аорти або легеневого стовбура, внаслідок порушення в них ламінарного потоку крові.

Структу́рний шум спец. — шум, що розповсюджується поверхнями конструкцій.

II -у, ч.

1) Непрозора й легка пузирчаста маса, яка утворюється на поверхні деяких рідин при сильному збовтуванні, нагріванні, бродінні і т. ін.; піна. || Непрозора й легка пузирчаста маса, що утворюється мильною водою.

2) Рясний піт, піна, що покриває розгарячілого коня. || Пузирчаста слина, що з'являється у тварин (перев. при втомі, захворюваннях, від злості і т. ін.).

••

Зеле́ний шум — густий листяний покрив на деревах у лісі, а також шелест, утворюваний ним.

3) рідко. Те саме, що вир 1).

III -у, ч., етн.

Танок, що його ведуть дівчата, ставши у два ряди і взявшись за руки, ніби заплітаючи тин. || Назва міфічної істоти, згадуваної в піснях, якими супроводжується цей танок.